Проаналізовано 83 випадки релапаротомій в родопомічних закладах Київщини та АР Крим за 1988 - 97 рр. Одержані результати свідчать про те, що релапаротомії проводилися в 72,3 % випадків з приводу перитоніту після кесарева розтину і в 27,7 % - маткових кровотеч у ранньому післяопераційному періоді. Розвиток перитоніту після абдомінального розродження в 25,0 % випадків зумовлено різними технічними похибками під час операції, а релапаротомії з приводу маткових кровотеч в 56,5 % випадків виконуються внаслідок недостатньої хірургічної підготовки лікарів. Жінки, які перенесли релапаротомії, складають групу високого ризику розвитку нейроендокринної патології, новоутворень яєчників і екстрагенітальної патології, що створює необхідність проведення комплексного відновлювального лікування.

Отмечено, что климактерический синдром у женщин с нормальной и сниженной функцией щитовидной железы имеет свои специфические особенности, которые выражаются в серьезных дисгормональных нарушениях, высоком уровне психоэмоционального напряжения и депрессивных состояний. Полученные результаты являются убедительным научным обоснованием необходимости разработки нового подхода к коррекции климактерических нарушений у пациенток этой группы.

В результате проведенных исследований показано, что программированное ведение беременности и родов на фоне адекватной профилактики фетоплацентарной недостаточности у женщин с бесплодием в анамнезе позволяет существенно улучшить перинатальные и акушерские результаты родоразрешения, что является очень важным фактом в решении проблемы родоразрешения женщин с высоким перинатальным риском.

Отмечено, что в современных условиях интерес к проблеме узкого таза диктуется изменением структуры, форм и пересмотра некоторых сложившихся представлений об анатомически узком тазе (АУТ). Исчезли резкие степени сужения, на смену им пришли так называемые "стертые" формы сужения. Преобладает I степень сужения, которая требует комплексного подхода в диагностике узкого таза. В условиях акушерской клиники разработан и внедрен комплексный подход к диагностике АУТ по форме и степени его сужения, включающий в себя антропометрию, расширенную клиническую пельвиометрию (ПМ), наружное и внутреннее акушерское исследование и ультразвуковую ПМ по методике Л. П. Бакулевой и соавторов. Точное знание формы и степени сужения АУТ позволяет оптимизировать тактику ведения родов: своевременно решать вопрос функциональной полноценности таза и сделать выбор рациональной тактики ведения. Предложенный комплексный подход к диагностике и тактике ведения родов у женщин с АУТ способствовал снижению частоты послеродовых осложнений в 1,6 раза, полностью ликвидирован тяжелый материнский травматизм, не отмечено случаев перинатальной смертности, значительно снижена перинатальная заболеваемость (в 2,1 раза).

Проведено аналіз материнської смертності в Україні у випадках акушерських релапаротомій, розкрито структуру, основні причини летальності у разі масивних кровотеч та гнійно-септичних ускладнень; здійснено порівняльний аналіз релапаротомій у випадках акушерських кровотеч залежно від наслідку, що сприяє науковому обгрунтуванню необхідності підвищення ефективності прогнозування та профілактики даної патології. Розроблено математичну модель методики прогнозування акушерських кровотеч на підставі використання послідовної процедури розпізнавання за методом Байєса та коефіцієнта парної кореляції Пірсона. Досліджено особливості вмісту фібронектину, його кріопреципітатну активність, а також дію рецепторів лімфоцитів, тромбіну, урокінази, тканинного та кров'яного активатора плазміногену у жінок з акушерськими кровотечами. Запропоновано нову профілактичну методику на підставі корелятивного рівня плазменого фібронектину та рецепторного апарата лімфоцитів. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, ендокринологічними та імунологічними показниками у віддаленому післяпологовому періоді (до 2-х років) у жінок, які перенесли релапаротомії з приводу акушерських кровотеч. Розроблено нову методику реабілітації постгеморагічних ускладнень з використанням спрямованої та замісної гормональної та імунологічної корекції, а також танакану.

Рассмотрены основные клинические критерии диагностики рубцовой деформации шейки матки (РДШМ). Изучены цитологические, кольпоскопические и морфологические характеристики при данной патологии. Прослежены кольпоскопические и морфологические параллели. Отображена тактика ведения при РДШМ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.101.1-5 + Р715.301.1-5

Рубрики:

Вульвіт, бартолініт та ін.

Кольпіт (вагініт)

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены данные о состоянии эпителия шейки матки после применения деструктивных методов лечения у пациенток в возрасте 18 - 24 лет, не имевших в анамнезе родов и травматических повреждений шейки матки. Результаты исследования свидетельствуют, что проведенное оперативное лечение эктопии без коррекции гормонального фона и стабилизации менструального цикла, без учета вирусной нагрузки ВПЧ и ликвидации воспалительного процесса является предпосылкой для нарушения процессов созревания физиологической метаплазии и приводит к формированию атипической зоны трансформации и цервикальной интраэпителиальной неоплазии (CIN).

Результати проведених досліджень свідчать про ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів у жінок з надлишковою масою тіла, у тому числі за наявності метаболічного синдрому. Методика є простою, загальнодоступною і може широко застосовуватися в практичній охороні здоров'я.

У зв'язку з поширенням екстрагенітальної патології, тяжких гестозів, переглядом тактики ведення вагітності, пологів і післяпологового періоду за різних патологічних станів розділи з патологічного акушерства викладено на сучасному рівні, необхідному для підгтовки та подальшої самостійної роботи кваліфікованих акушерів і фельдшерів. Детально розглянуто захворювання, пов'язані з вагітністю, гестоз вагітних, вплив різних захворювань на перебіг вагітності та пологів (захворюваннь серцево-судинної системи, вен та тромботичних ускладнень, анемії, лейкозу, захворювань органів дихання, нирок, сечових шляхів, органів ендокринної системи, печінки та жовчного міхура, органів травлення, гінекологічних захворювань та ін.). Увагу приділено акушерським кровотечам під час вагітності, пологів та у післяпологовий період, акушерському травматизму, акушерським операціям, акцентовано на післяпологових септичних захворюваннях. При викладенні матеріалу враховано зміни, що відбулися в акушерстві впродовж останніх років, відображено нові погляди на перинатальну охорону плода, зміни тактики ведення пологів за багатьох патологічних станів, що призводять до збільшення частоти кесаревого розтину.

Результаты исследований свидетельствуют, что после первой плановой операции кесарева сечения не обнаружено отличий при применении различных шовных материалов. В качестве отличий этих тканей от самого миометрия можно отметить меньшее относительное и абсолютное количество тканевых базофилов в мышечной ткани. При сравнении пограничных тканей с рубцом выявлена большая численная плотность клеток с признаками деструкции в последнем при использовании обоих шовных материалов. При применении двухрядного кетгутового шва в пограничных тканях было меньше абсолютное число нейтрофилов и тканевых базофилов, но был выше процент и численная плотность эритроцитов в лейкоцитарных инфильтратах.

Проведено ретроспективний аналіз особливостей тазових перитонеальних спайок у жінок репродуктивного віку після різноманітних оперативних втручань на органах малого таза в анамнезі. Формування післяопераційних спайок залежить від операційного доступу і виду оперативного втручання. Під час використання лапароскопічної методики знижується поширеність спайкового процесу і є найбільш сприятливим прогнозом щодо реалізації репродуктивної функції.

Проанализирована диагностическая ценность ультразвукового исследования (УЗИ) в оценке тазовых перитонеальных спаек у пациенток репродуктивного возраста, перенесших различные оперативные вмешательства в анамнезе. Проведен анализ результатов ультразвукового исследования 90 пациенток, которые находились на оперативном лечении в отделении гинекологии городского клинического родильного дома № 1 г. Симферополь и перенесли ранее операции на органах брюшной полости и малого таза. Эхографическое исследование состояло из двух этапов: трансабдоминального и трансвагинального, которые проводились по определенной схеме. Прицельно оценена область кожных послеоперационных рубцов, проекция на переднюю брюшную стенку разреза париетальной брюшины при предыдущих операциях и параумбиликальной области. Использовалось несколько специальных проб: тракционная и компрессионная. Наиболее информативными с целью диагностики спаечного процесса являются следующие эхографические признаки: локальное утолщение париетальной брюшины с усилением эхосигнала, наличие жидкостных образований в малом тазу, не связанных с яичником, положительная тракционная и компрессивная пробы. УЗИ является информативным методом диагностики спаечного процесса в брюшной полости и малом тазу и определения места введения иглы Вереша и первого троакара во время лапароскопических операций.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что при исследовании рубцов матки при экстренном абдоминальном родоразрешении, по сравнению с плановым хирургическим вмешательством, было обнаружено значительно большее количество тканевых лейкоцитов в миометрии, в первую очередь, нейтрофилов и клеток с признаками деструкции. Кроме того, возросло количество и размер лейкоцитарных инфильтратов и кровоизлияний как в рубцах, так и в самом миометрии. Следует отметить и резко расширенные сосуды и интерстициальные пространства в миометрии и рубцах матки. Разницы в состоянии тканей матки после использования различных методов ушивания данного органа в анамнезе найдено не было. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма ведения родов у женщин с рубцом на матке.

Результати клініко-ендокринологічних досліджень, проведених у 30 жінок, які перенесли атонічні маткові кровотечі свідчать, що вони складають групу високого ризику щодо розвитку ранньої менопаузи, причому вже через 3 роки після операції. Це вказує на необхідність диспансерного спостереження у спеціалізованому кабінеті у лікаря гінеколога-ендокринолога та проведення у них спрямованої гормональної корекції.

Проаналізовано 100 випадків релапаротомій в акушерстві. В 72 % випадків у зв'язку з розвитком перитоніту після кесаревого розтину й у 28 % - з приводу маткових кровотеч у ранньому післяопераційному періоді. Розвиток перитоніту після абдомінального розродження в кожному четвертому випадку (25,0 %) зумовлено технічними ускладненнями під час операцій. Неспроможність швів на матці мала місце в 83,5 % випадків. Релапаротомії після кесаревого розтину з приводу маткових кровотеч у 56,5 % випадків пов'язано з різними технічними помилками під час першої операції.

Результати проведених досліджень свідчать, що жінки з патологією шийки матки (ШМ) в анамнезі складають групу високого ризику щодо розвитку, в першу чергу, невиношування вагітності. Використання вдосконаленого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у жінок з патологією ШМ надає можливість знизити рівень рецидивування під час вагітності, а також сумарну частоту акушерських і перинатальних ускладнень за одночасної нормалізації функціонального стану ШМ і мікробіоценозу статевих шляхів.